Архів старих газет
 ---------------------------------------------------
www.oldnewspapers.com.ua
Ціна 2гр.
 ---------------------------------------------------




Сітку крамниць треба поширити

По селах Михалпільського району на Проскурівщині кооперація ніяк не впорядкує торгу. Є в деяких селах кооперативи, що задовольняють вимоги селянства, а в селі Вербці на 500 господарств – одна крамниця. І пайовикам доводиться стояти мало не півдня, коли привозять який крам, гаючи час і нервуючись.

На нашу думку, в кожному селі, де є крамниця, можна було б відкрити ще й її філії, щоб селянин міг швидко дістати потрібний йому крам.

За цю справу повинні взятися окрспоживспілка, окружний і районний виконавчі комітети. Пайовикові треба всіляко полегшити купівлю краму, бо часом, особливо під час сівби, або хлібозаготівель, це дуже зле позначається на перебігові кампаній.

П. Загородський.

——————————-
Постачання сільським вчителям шкутильгає

Сільські споживачі т-ва здається зовсім занедбали справу постачання вчителям. Таких продуктів, як жири, крупи, макарони не видається зовсім, хліб видають з перебоями, часто погано запечений.

Це таке становище в с. Козачій Лопані на Харківщині. Учителі наслідком цього примушені купувати продукти за дуже дорогі ціни в спекулянтів, коли їх вдається перехопити по дорозі на Харків.

Здається, є директиви Наркомторгу про забезпечення учителів продуктами. Але кооперативи одмовляються тим, що цих продуктів вони не одержують від окрспоживспілки.

В їдальні т-ва постійні одвідувачі, серед них і вчителі, часто не можуть пообідати: їм відмовляють, бо «наїхало багато людей з Харкова». Звісно, треба дати попоїсти й харків’янам, але не можна ж ставити в прикре становище і постійних харчівників.

О.

————–
„Не хочу давати звіта всякому шахткомові”

Коли б не зайшов у крамниці на Трудівській рудні (Сталінщина), завжди доводиться стояти в черзі годину, а то й півтори. Це тому, що на 7 тис. чолов. людности є лише 2 крамниці.

Робітники не раз порушували справу про поширення сітки, але правління на зборах обіцяє багато, а не робить нічого.

В постачанні краму є такі дефекти. Не всі робітники забирають свою норму рижу, коров’ячого масла тощо. А коли питаєш правління робкоопу, де ж дівається ота незабрана кількість, то воно мовчить.

Щоб з’ясувати роботу правління Петрівського робкоопу, шахтком копальні №5 запропонував голові правління Панькінові доповісти шахткомові про роботу робкоопу та про робітниче постачання. Але той відмовився, сказавши:

- Що це я буду всякому шахткомові доповіді робити? Їх там багато знайдеться й усім дай звіт?!

І не прибув. Від цього вчинка тхне бюрократизмом найгіршого ґатунку і треба, щоб Панькінові поставлено було це на увагу.

Остап Недоля.

———————————-
Підвищення реальної зарплати – під загрозою

Ще торік заводський комітет Корюківської рафінарні на Конотопщині почав турбуватися за те, щоб відкрити на цукроварні їдальню. Але адміністрація відмовилася. «Це не наша справа, а справа робкоопу». Робкооп і собі посилається на всякі об’єктивні причини, зокрема вважає, що організувати їдальню – це завдання адміністрації цукроварні.

І тільки коли на виробництво прийшла сезонна робоча маса, адміністрація змушена була організувати харчування, та й то виключно для цих робітників, а решта – хай харчуються де хочуть.

Спочатку, коли окрторгвідділ дозволяв адміністрації самій заготовляти м’ясо, сало та інші продукти, стан був більш-менш задовільний. Але, коли в січні заборонено провадити цю заготівлю, то харчування відразу погіршало.

Адміністрація, що правда, вживає всіх заходів аби тільки налагодити справу, але робкооп стоїть осторонь і не допомагає. Коли перед ним нещодавно поставили це питання, то голова правління Манойленко прямо відповів:

- Ми не організували їдальню тому, що в 28 році мали 500 крб. збитків від роботи тодішньої їдальні на заводі.

Мабуть Манойленко забуває за політичне значіння громадського харчування, особливо тепер і особливо серед робітників.

На цукроварні конче потрібно відкрити їдальню. А то робітникам доводиться або харчуватися сухим хлібом, або ж платити по 40-55 крб. на місяць приватникам. А чи можна серйозно говорити за такого стану про підвищення реальної зарплати?

І. Єськов.

————————————–
КООПЕРАТИВНА ПРЕСА

„За новий побут”

Це ілюстрована побутова газета, орган Всеукраїнської Спілки Житлової кооперації. Виходить чотири рази на місяць. Тираж 20.000 пр. Ціна 2 крб. 40 коп. на рік.

Потреба на побутову газету давно назріла в зв’язку з поширенням робітничого житлового будівництва – житлокоопів, що його бурхливий зріст спостерігаємо тепер, а надто-ж в зв’язку з будівництвом соціялістичних міст.

Побутовою справою взагалі мало цікавились і кооперативні, й профспілкові та політосвітні організації. А зріст економіки країни, нечувані удосконалення техніки й бурхливі темпи розвитку індустріяльної промисловости глибокою соціялістичною борозною шматують заскорузлість, нерухомість, консерватизм старого індивідуалістичного побуту, ламаючи назавжди дикунство, експлуатацію жінки, темряву й релігійні забобони.

Одним із наймогутніших знарядь для цього є преса й зокрема газета. На жаль, доводиться констатувати, що кооперативні центри пізно стали на шлях створення й використання соціяльної газети, як знаряддя для перебудови побуту.

Але факт лишається фактом, і нам тепер доведеться тільки прикласти максимум зусиль, щоб якнайкраще використати кожен номер, кожну сторінку, колонку, рядок газети для висвітлення численних питань з практики перебудови побуту, своєчасно виправити хиби й перекручування в цій роботі, мобілізувати громадськість навколо справи.

Номери, що вийшли від 25 лютого 13 року свідчать, що цього саме й бракує у нас. Перше, що впадає в око читачеві, – це відсутність провідної думки в газеті по основних питаннях, що їх покликано газету обслуговувати.

Взяти хоч би питання громадського харчування або дитячі майданчики. Це чи не найболючіші справи житлокоопівські.

Зараз сама гаряча пора для розгортання цієї роботи по Ж. К., – а газета якраз цього не підхопила, плентається в хвості життя, поверхово висвітлюючи дрібні окремі факти й не дає ґрунтовного провідного матеріялу, не прибрала справи до своїх рук і не керує нею.

Друге, що вражає читача – це те, що газети вміщується «вініґретний матеріял» із роботи житлової кооперації, часто й густо журнального характеру. В номері 1-му, наприклад, уміщено такі ст. ст., як «Житлокоопи не цікавляться кооперуванням», «Що треба знати Ж. К. про жирообіг», «Курси для висуванців». Аналогічне явище спостерігаємо по всіх номерах газети.

Невдалі в газеті шапки та наголовки. В №3, наприклад, у шапці слово «Огляд» і «громадське харчування», вжито чотири рази, а в №4 «Ще не досить зосереджено уваги на огляді» й у №5 «Посилити увагу огляду» – шапки нічого конкретного не кажуть, не спрямовують читача в належне річище, не дають йому напрямку в тій галузі, про що сьогодні написано в газеті.

Часто й густо сторінки випускається без назви. Наголовки до статтей здебільшого беззмістовні, не відбивають основної авторової думки, не заохочують читача й не орієнтують його в матеріялі статті.

Редакції треба зважити на ці вказівки й усунути помилки в роботі.

Та хоч як, а газета читабельна. В ній охоплено, хай і поверхово, майже всі питання побуту. Це заохочує читача і що далі інтерес до газети зростає. Свідченням тому є зокрема і те, що за півтора місяці тираж її збільшився від 10 до 20 тисяч примірників.

Газетою на місцях задоволені, хоч читає її поки що лише житлокоопівський актив. Завдання редакції є зараз наситити газету матеріялом, що цілком задовольняв би всі вимоги. Крім того, треба подбати за краще оформлення її. Тоді, безперечно, вона знайде для себе численну авдиторію читачів через мешканців житлокоопів.

М. Огурцов. 

Copyright 2010-2015 oldnewspapers.com.ua
pressaxix at gmail dot com
 designed in Happines.in.ua