Катеринослав, 26 листопаду
Гремлять гармати, вистукують кулемети…
І це все тут під боком, на тому березі Дніпра.
Революційний нарід сміливо повстав за краще майбутнє і скидає з себе ланцюги денікінськоі „Єдиноі - неділимоі"…
Історичні події відбуваються нині у Катеринославі. Щось значнійше за Паризьку комуну, щось велетенське та грізне.
Є краса невимовна у боротьбі, є насолода у бойовищу. Він був собі ще вчора жалкий раб, але сьогодні вже став вільним лицарем волі, борцем за долю своіх братів і над головою у нього має прапор визволення.
Визволення мусить бути повним, вичерпуючим.
Воля політична, економична, національна, воля особи… Воля без жадних обмежень!
Вступ війська батька Махна до Катеринославу дав всім творчим революційним і культурним силам велику можливість разгорнутися яко мога ширше, але чомусь то не всі хотять використати цю можливість. Наприклад - украінські культурні діячі… Де вони? Що вони поробляють? Де іх любов до рідного народу і цілковита відданість справі, про що вони так гаряче доводили завше? Чи вони може соромляться мозулястих рук махновця і чекають на ще якесь «визволення», більш «делікатне»?
Украінські інтелігенти мусять негайно ж стати до роботи і залишити своє кволе і нікчемне бідкання та скарги на долю. І коли вони цього не зроблять - хай не претендують тоді на будь-яку ролю у визвольному русі і хай памятають, що нарід зроду не пробачить іх каіновоі поведінки.
Украінському працюючому людові потрібні украінська газета і книжка, школа, лєкція, вистави…
І на це все він чекає від тебе, украінський інтелігент!
Вилазь же, голубе, на світ білий, облиш своє боязливе животіння і прикладом власноі праці доведи народові, що слово твоє не є далеким від діла.
