Гремлять гармати, вистукують кулемети…
І це все тут під боком, на тому березі Дніпра.
Революційний нарід сміливо повстав за краще майбутнє і скидає з себе ланцюги денікінськоі „Єдиноі - неділимоі"…
Історичні події відбуваються нині у Катеринославі. Щось значнійше за Паризьку комуну, щось велетенське та грізне.
Є краса невимовна у боротьбі, є насолода у бойовищу. Він був собі ще вчора жалкий раб, але сьогодні вже став вільним лицарем волі, борцем за долю своіх братів і над головою у нього має прапор визволення.
Нашій доморослій контр-революції, в лиці денікінщини, цілковито не везе.
Виведений нею на робітничеселянських кістках крівавий будинок раптом почав валитися. Удар по ньому було зроблено як раз з того боку, звідки його найменьше чекали. І цей удар зроблено твердо та слушно.
Керовники контр-революції, генерали та поміщики з'явилися і цього разу напрочуд великими дурнями та сліпаками.
Чорна зграя хижих круків реакції налетіла на Україну слідом за відступаючими військами Троцького і К-о. І цю катастрофу ми, правдиві украінські революціонери, вбачали заздалегідь.
„Чиста справа потребує чистих рук" - каже стара поговірка, і отже у Троцького з товариством як раз руки були забруднені. Іх гаслом стало єзуїтське - „Мета виправдує заходи", а нарешті дійшло до того, що ці „заходи" перетворилися для них у мету.
Петраківка, Новомоск. повіту 24-ХІ. Настрій в цьому районі революційно-повстанський. Селяне охоче йдуть до війська, всі щиро допомагають повстанцям. Закладено повстанські комітети. Інтелігенція стала до культурноі роботи й допомагає поширювати відозви повстанців. Скликаються наради селян для утворення органу задля внутрішнього економичного самоврядування. Кулаки розбігаються. (Ретаг)
Жила собі Федора-Дура,
Що ввесь гукала вік:
„Врятує генерал нас Шкура!"
І зараз Шкуру смик!
Але пробач мені, читачу,
(Не знаю як Вас звать!),
Що маю вередливу вдачу
З кінця розпочинать.
Бо зараз надто час біжучий
Спита з Вас кожний: „Ну?
„Почалась казка ця щипуча
„В Ростові на Дону?"
Авже-ж, читачу, Ви вгадали
І бачите самі:
Навіщо-б час ще марнували
На той початок ми!
Ну, а тепера я вже далі
Товариші робітники та селяне!
До вас, що зкинули ярмо білогвардійщини, до вас, будівничих нового, ясного, вільного життя, звертаємося ми, комісія по скликанню робітниче-селянських з'їздів, з гарячим закликом.
Сумно шелестить пожовкла трава, осіннє сонце сипле золоте проміння на суху, дзвінку землю; тихий, але різко-холодний вітер оповіщає про кінець осені.
Недавно скінчилась бійка з кадюками. Перемогли. Настрій бадьорий. Жартуючи, козаки загортуються в драні шинелі, піджаки, свитки й, навіть, попівськи ряси - й все військо має комично-серьозний вигляд.
„Полетиш, гендикинець, швидше Павлуші з хливуші"…
Але дивно: після вдалоі бійки нашу частину відтягли назад верстов на сорок і тут почали рить шанці.
О, схаменись,
Людством проклятий, Бог війни!
Вже піднялись
Від сліз річки, мов в дні весни.
Весь світ в крові
І трупом вкрита вся земля.
О, перестань,
Ти, грізний Бог пітьми,
Збірати дань
Страшну, кріваву між людьми.
Коли людей
Тобі не жаль, хоч би жалів
Сиріт, дітей
І іх нещасних матерів…
Поглянь на них:
Іх батько десь в землі лежить,
А іх самих
Ти хочеш з голоду вморить.
Все іх добро,
Не один раз можно в сучасний мент почути розмови, читати всякі заклики ріжних партій про те, що робітники можуть добитися своіх прав і свого положення в парляменті. На думку деяких соціялістів парляментська боротьба, по самій суті своій, не може нічого дати робітничій клясі. Прагнучи до створення сутоклясовоі політичноі партії, яка б захищала його інтереси в парляменті, пролітаріят обдурює себе думкою, начеб то політичні партії можуть мати суто-клясовий характер. Суто-клясових партій не було й не буде з такоі причини: кляс - це спільність інтересів, а партія - спільність думок.
Товариші робітники вільного Катеринославу!
Моторошно стає, дивлячись на вашу недбалість.
Ми за весь час революції з гордістю рахували робітників авангардом соціяльної революції. Зараз-же, коли ми увіходимо дійсно в царство соціялізму, визволяючись від усяких влад, що нас гноблять, чомусь то ми іменно в потрібний мент, коли вимагає обов'язок революції, перестали бути авангардом її.