Конання
Нашій доморослій контр-революції, в лиці денікінщини, цілковито не везе.
Виведений нею на робітничеселянських кістках крівавий будинок раптом почав валитися. Удар по ньому було зроблено як раз з того боку, звідки його найменьше чекали. І цей удар зроблено твердо та слушно.
Керовники контр-революції, генерали та поміщики з'явилися і цього разу напрочуд великими дурнями та сліпаками.
Поява у них в тилу повстанськоі армії здалася ім спершу випадковою та не досить сетьозною. Але величезні втрати, які вони потерпіли від повстанців-махновців, примусили іх зняти з північного фронту досить значну частину свого війська, аби розпочати справжню війну з повстанською армією. Проте вони були цілком певні в тому, що вони розтрощать махновців та що через якийсь тиждень-другий від махновщини і сліду ніякого не залишиться.
Але швидкий та рішучий удар повстанців по Катеринославу пустив по вітру ці іх надії. Останніми іх активними зусиллями було стремління затиснути махновську армію з двох боків в Катеринославському районі. Протягом півтора-двох тижнів вони розробляли плян нападу на махновців, але замісць цього їх самих було побито під П'ятихатками та Запорожжям, під Олександровськом та Нікополем. А нині, розбиті в багатьох районах, не знаючи звідкіля їм погрожує все новий та новий напад повстанців, вони перейшли від наступу до мізерноі оборони. В Сінельніково, під Олександровськом, під Катеринославом - скрізь вони тичуться невдало без певного військового наміру та певного шляху.
Та все це геть лише один кінець палаючого денікінського будинку. Північ та південь денікінщини теж кидається під ударами революціі та через внутрішній розклад арміі. Новоросійськ, згідно повід., занято, зеленими повстанцями; в Ростові теж коіться щось кепське задля кадетів. Червона Великоросійська армія широкою хвилею суне на Украіну, примушуючи денікінців відступати на протязі величезного фронту. І в той-же самий час серед самоі денікінськоі арміі йде розлад.
Не наступ, навіть не оборона, а, здається, переводиться зараз повне ліквідування всіх білогвардійських фронтів.
Безумовно, що почалося конання всієї денікінщини. Промине тиждень-другий і контр-революція зробить ще декілька судорожних рухів, перед тим як здохнути перед нещадними ударами махновців.
Велика буде заслуга революційних повстанців в цьому історічному акті. Заклик до смертельноі боротьби та знищення Украінськоі і Всеросійськоі контр-революціі буде належати переважно ім.
І ця заслуга дасть всі права революційному повстанству, яко єдиній, реальній, організованій силі селян та робітників, зайняти центральну позіцію керовників в післяденікінську добу під час політичного та соціального будівництва. До цього менту потрібно буть готовим.
Ми мусимо підготуватись і ми підготуємось.
МАРИН.
