Архів старих газет
 ---------------------------------------------------
www.oldnewspapers.com.ua
Ціна 2гр.
 ---------------------------------------------------




Весела казка про з сумним кінцем про Федору-Дуру та про генерала Шкуру або-ж як із Шкури вийшов … ремінець

Жила собі Федора-Дура,

Що ввесь гукала вік:

„Врятує генерал нас Шкура!"

І зараз Шкуру смик!

Але пробач мені, читачу, 

(Не знаю як Вас звать!),

Що маю вередливу вдачу

З кінця розпочинать.

Бо зараз надто час біжучий

Спита з Вас кожний: „Ну?

„Почалась казка ця щипуча

„В Ростові на Дону?"

Авже-ж, читачу, Ви вгадали

І бачите самі:

Навіщо-б час ще марнували

На той початок ми!

Ну, а тепера я вже далі

Розповідать почну…

То значить казку так почали:

- В Ростові на Дону

Чогось з'явилася фігура,

Що мала дикий шал

Та ймення два: Федора-Дура

Й Денікін генерал.

На той би шал потрібно ліку,

То-б може він й пропав -

Та Бог Федору-Недоріку

Все з зіллям обминав.

І ось пишалася Федора,

Гукала на ввесь світ:

- „Хоч народилась я й учора -

„Сьогодні-ж «Троцький» цить!

„Залиш з Росією амури,

„Бо маю війська тьму

„Ще маю генерала Шкуру…

„В полон тебе візьму.

„А ти, - не вартий навіть канта, -

„Що на моіх штанах,

„Ти не лякаєшься Антанти?

„Ще й лізеш, мов реп'ях?

„Затиш, кажу-ж бо, авантюри,

„Бо Шкурі лиш звелю -

„Стрибне враз генерал мій Шкура

„З Ростова й до Кремлю!

„І ти і військ твоіх частини

„Зайграють шкереберть!

„Оттак з Ростовськоі перини

„Вам заподію смерть"

За цим зібрала ця Федора

Численну панську рать:

Щоб від „чекістского позора"

Росію рятувать.

Звеліла вичистить погони…

І всі, хто крав й не крав,

Як тілько задзвонили в дзвони

До лави струнко став.

Лиш вишикувалась в лави

Денікінців сім'я,

Федора - генерал наш бравий -

Почав верзти ім: «Я»…

Тай гикнув - бо смашна вечера:

Дві гуски та гиндик,

Мов схтіли вилетіть тепера

Й отай счинили: „Гик!"…

(Бо бач, хоч в генеральскім пузі,

А тісно втрьох лежать

Та щей в горілчаній калюзі

З незвички спочивать).

Й з цим контр-революціонери:

Дві гуски з гиндиком,

Заснули в пузі ненажери

На віки-вічні сном.

А той гукав знов до громади:

- „Я кличу всіх у бій,

„Хто прислужитись з Вас є радий

„Вітчизні дорогій!

„Не діждуть Лєнін й Троцький зроду

„Поперти нас назад!

„Бо ми несем Росіі згоду,

„Державність, спокій, лад!

„Поміщикам несем маєтки,

„А фабрикантам - все…

„(Хапайте-же, дітки, хто з Вас меткий

„У росіян усе!)

„Народу ми даруєм волю -

„Бо-ж вік він працював…

„(Що-ж то за волю - ей! ніколи

„Я й в вічі не видав!)

„Ну, а робочим?… Що-ж робочим… -

„Торішній з фабрик дим!

„Щоб серед них було охочим

„Нас згадувати чим.

„А, на Вкраїну, на Петлюру,

„Й на поміч іх - начхать!

„Ми всі гуртом: Ви, я та Шкура

„Все зможем звоювать!

„Беріть-же, дітки; хто що стріне,

„Багато є добра!

„За Русь! За матушку єдину

„Та за царя - ура!

„Ура!" - гукнули всі одразу

Пришлась ім річ оця.

До смаку… Не було іх сказу

Ні міри, ні кінця!

І тут стояв сам вірний Шкура -

Страшний, мов бронєвік! -

Не знавши, як Федора-Дура

Йому вкоротить вік.

Бо тілько фронт його почнеться,

Де трапиться біда - 

До Шкури крик його несеться:

„А ну-ка ке сюда!"

І Шкура скілько раз, мов сокіл,

На генеральський крик

Летить було сердега - покіль

Не висунув язик…

А врешті з Шкури стала й Шкурка:

Не стало козака -

Так, мов якась-то дохла курка…

Федора-ж все гука:

- „Туди!  Сюди!" - все не вгаває…

Як звідкись взявсь Махно:

Він смик за Шкуру й розглядає -

Крий Боже! Що воно?

У Шкурку знитивсь зпершу Шкура,

А нині - що за грець!? -

Вглядається Федора-Дура

І бачить: ремінець!

-----

Пізніш так Осінь, баба хмура,

Скінчила казку цю:

Повісилась Федора-Дура

На вірнім… ремінцю.

Дірка з бублика.

 

Copyright 2010-2015 oldnewspapers.com.ua
pressaxix at gmail dot com
 designed in Happines.in.ua