О, схаменись, людством проклятий, Бог війни!

О, схаменись, 

Людством проклятий, Бог війни!

Вже піднялись

Від сліз річки, мов в дні весни.

Весь світ в крові

І трупом вкрита вся земля.

О, перестань,

Ти, грізний Бог пітьми,

Збірати дань

Страшну, кріваву між людьми.

Коли людей

Тобі не жаль, хоч би жалів

Сиріт, дітей

І іх нещасних матерів…

Поглянь на них:

Іх батько десь в землі лежить,

А іх самих

Ти хочеш з голоду вморить.

Все іх добро,

Цей вислід праці тяжких літ

З вогнем пішло

Твоіим жерцям крівавим в слід.

Пустелі скрізь,

Де села пишно так цвіли

З крові, та сліз

Річки повсюду протекли.

Хоч не дивись на світ

Кругом лиш страшні сни.

О, схаменись,

Людством проклятий, Бог війни!

Копельгородський.