О, схаменись,
Людством проклятий, Бог війни!
Вже піднялись
Від сліз річки, мов в дні весни.
Весь світ в крові
І трупом вкрита вся земля.
О, перестань,
Ти, грізний Бог пітьми,
Збірати дань
Страшну, кріваву між людьми.
Коли людей
Тобі не жаль, хоч би жалів
Сиріт, дітей
І іх нещасних матерів…
Поглянь на них:
Іх батько десь в землі лежить,
А іх самих
Ти хочеш з голоду вморить.
Все іх добро,
Цей вислід праці тяжких літ
З вогнем пішло
Твоіим жерцям крівавим в слід.
Пустелі скрізь,
Де села пишно так цвіли
З крові, та сліз
Річки повсюду протекли.
Хоч не дивись на світ
Кругом лиш страшні сни.
О, схаменись,
Людством проклятий, Бог війни!
Копельгородський.