„1654"
Під жовто-блакітним прапором розбивали колись люди - людей… Розбиваємо й ми зараз під червоним. Та не в прапорах річ. Річ в тім, що на прапорі написано в того, хто йде на нас зараз.
Наше гасло: смерть всім павукам, гнобителям! Смерть від бувших рабів! Рабів гетьмана Богдана Хмельницького та „високоі руки" царя Олексія Михайловича.
Що робив один діктатор з другим діктатором „високоі самодержавноі руки" у 1654 році - за те ми не відповідаємо, бо вже вийшли з рабства та несвідомости кріпацьких часів.
А хто вчився історії у Солов'єва, Іловайського та инших казьонних історіків і не хоче рахуватися з нами - „хто ми? чиі сини? яких батьків?"- того ми відсилаємо до всесвітньоі історіі народів. Бо вчити історіі тих, хто не хоче іі знати, ми не силуємо.
Братерське єднання з усіми народами всього світу - це неодмінна наша мета.
Поглибляти соціяльну революцію у себе дома і духовно підтримувати всесвітню революцію - це наша робота!
Старий революціонер.
Заклик.
Устань, покривджений народе, -
День помсти надійшов…
Заря життя нового сходе!
Туман-облуда-ж скрізь ще ходе
По нивах, де ще свіжа кров.
Туман облуда скрізь никає,
Й де пітьму застає -
Синів на зраду викрадає
Й душею темних володає…
Так-брат на брата-ж повстає!
Та Сонце Волі ось заблисне
Із-за степів, гаїв, долин…
І кари страшний міч нависне, -
І шию ворогові стисне
Повстанець-селянин.
Уже брязчать твоі кайдани -
Спадають з рук і з ніг…
Даремні Каіна старання:
На його шепіт й підмовляння
Дзвенить у відповідь твоій сміх!
Так! День іде! - і неохоче
Відходить Ніч Примар…
Та хто-ж страхатись іх захоче?-
Повстанець дивиться в іх очи
Й шле за ударом знов удар.
Антін Лелека.
