Західна Україна

З преси

Львівська «Рада» вмістила від 10 квітня досить різку статтю сприводу петлюрівських махінацій в підготовці інтервенції проти Рад. Союзу (Дивись оголошені документи у «Вістях» від 14 та 16 квітня). Газета пише:

«Всяка дипломатична або й воєнна акція проти Рад. Союзу мусить бути одночасно також акцією проти існуючої української держави. Не диво, що на помічника в евентуальній такій акції Польщі зголосилося представництво петлюрівської фракції емігрантів з Подніпров'я. Їх бажання, щоби за всяку ціну вернути на руїни теперішньої державности України для нас вповні зрозуміле. Вони хотіли би захопити в свої руки нещасну країну, щоб її державність доруйнувати. А хоч би акція Англії не увінчалася бажаним для неї успіхом: хоч би до воєнної інтервенції не дійшло, то все ж таки на підготовлення акції проти радянської держави мусіли б петлюрівському штабові дати якісь кошти»…

Роля петлюрівців для нас зрозуміла, - це опришки з шляху, що за «шмат гнилої ковбаси» продають «неньку» кому тільки хочете. Але ті міщане і в життю і в політиці, які тепер ведуть провід в політиці Зах. України, що на всіх перехрестях кричать про більшовицьку антиморальність, - яку вони позицію в цій справі займають? Позиція ясна, бо -

«не знать, з якої причини, для якої цілі і в чию користь зачалися скажені напасти цілої ундівської преси на Радянську Україну… Цю нову політику УНДО можна пояснити хіба тільки так, що УНДО хоче піддобритись державам, які організовують або які входять у протирадянський блок, тоб-то, що й провідники УНДО хочуть з цієї акції - бодай купити собі всі мандати до польського сойму»…

Ото-то бо й є! Добре, що й «Рада» це зрозуміла, а ми про це давно вже писали.

***

Селянські маси під Польщею стоять на грані роспуки. Злидні, високі податки, поліцейський терор, духовна задуха, - так можна охарактеризувати загальний стан населення «східних кресів». А до цього всього не сходить з очей примара голоду. Недавно ми вмістили «крик роспуки» з Підкарпаття. Але не краще становище і на Підляшшу. «Наше життя» (Холм) від 10 квітня пише:

«Весна це та пора року що приносить для одних втіху, радість життя, нові надії - для других, що не мають куска хліба, що не мають ложки страви, приносить голод і нужду».

Весна далі вказує, що зростаюче безробіття в Польщі не дає жадної надії голодним селянам найти будь який заробіток у місті. Була ще надія на землю, але -

«З приходом польської влади росподілено поміж військових та цивільних осадників з корінної Польщі до 600 тисяч моргів землі. Та величезна земельна площа, яку наш селянин зрошував віками своїм потом і кров'ю, перестала бути для нього варстатом праці, хоча він працював при тім варстаті як наємник».

Де ж рятунок? В минулі роки голодуючим допомагали робітники й селяне Радянської України. Але минулого року польська влада не пропустила хліба, мовляв, як «агітаційного», а на польську владу, само собою, ніякої надії не можна покладати. А голод уже панує по селах. Газета кінчає свою статтю словами:

«…Час не жде, треба спішити зі скорою допомогою тим, що примлівають з голоду, яким темніє в очах, які падають від вітру.

Наше свідоме селянство і інтелігенція мусить незабаром стати до зорганізованої допомоги… Хто може, чи грошем, чи харчем, поможіть нещасним при лихій годині»…


Кінець стрийського процесу. Останній акт стрийської трагедії скінчився. На суді, як то вже у нас повідомлялось, розкрились жахливі подробиці. Виявилось, що робітники терпіли велику нужду через безробіття, що адміністрація винна в кровопролиттю, що поліція била обвинувачених підчас слідства, вимагаючи від них потрібних їй зізнань. Один свідок зомлів на суді з голоду. Але не тих засудили, хто винен в пролитті крови, а засудили робітників. Засуджено Соколовського на 7 міс., Вятрову - на 4, Бехера - на 3, Хіллю - на 5, Боцяна - на 4 м., Грицуляка - на 5 м., Добжанського - на 4, Гжибовуша - на 4, Вогмана - на 4, Саварина на 3 міс. тюрми. Одна з газет з приводу вироку так писала:

- Ось так безробітні дістали роботу! Але в тюрмі!…

Поліцейський забив селянина. В с. Блудниках на Станіславщині поліцейський застрілив селянина Юрка Свистельницького підчас трусу. Поліцейський заявив, що Свистельницький «напав» на нього, а він «ужив» зброї за для власної «охорони».

За вбивство поліцейського. А в Коломи суд засудив на смерть селян з с. Пістиня на Косівщині Федора Слюсарченка та Івана Княжбрака за вбивство поліцейського.


Всеукраїнський будівельний з'їзд

Зміцнити раціоналізацію будівництва.

Наше будівництво дороге і низької якости. Треба раціоналізувати його шляхом механізації робіт та стандартизації матеріялів.

Початок реконструктивного етапу в розвиткові народнього господарства відкрив широченні перспективи для будівництва. Обмеженість же матеріяльних ресурсів вимагає найраціональніше використовувати кожну асигновану для будівництва копійку. Умови для цього дуже сприятливі, бо основним застройщиком є держані організації.

Ось такі показчики характеризують будівництво на Україні. В 1924-25 р. на будівництво витрачено було по всій Україні 113 міл. крб., в 1925-25 р. - 170 міл. крб. та в біжучому році - 208 міл. крб. Немає сумніву, що в найближчих роках будівництво розвиватиметься дуже швидким темпом. Але, на жаль, каже представник Держплану Д. М. Поморцев, фактичний обсяг будівництва не відповідає нашим програмним передбаченням. Подорожчання будівельних робіт, недостатня раціоналізація та стандартизація робіт не дає змоги реалізувати накресленої програмою роботи.

Наше будівництво, каже у своєму співдокладі представник Укркому союза будівельників тов. Рубінштейн, має значні досягнення, але дуже багато й дефектів. Через брак виробничого й організаційного досвіду в наслідок багатьох об'єктивних причин, наші будівельні роботи починаються з великим запізненням, ведуться з великими перебоями при недохваті будівельних матеріялів, робочої сили та потрібних коштів. Особливо треба підкреслити дефект наших будівельних робіт - бюрократизм при затвердженні проєктів та робочих зарисів. Недостатня кваліфікація технічного персоналу і робітництва знижує якість будівельних робіт. До цього в значній мірі спричинилось і те, що якість будівельних матеріялів - цементу, лісу, цегли, то-що не відповідає іноді технічним умовам. Наше будівництво ще надто дороге. Так, собівартість одного куба коштувала: в Південнорудному тресті - 169 крб., Селікаттрестові - 125 крб., Хемвугіллі - 157 крб., Коксобензолі - 173 крб., Індустрої від 160 до 180 крб., Південсталі - 155 крб., Донвугіллі - 140 крб. Така велика ріжноманітність собівартости пояснюється тим, що умови праці в ріжних трестах дуже ріжні, при чому підрахунок вартости не всюди правильний. Однак треба відмітити, що рівняючи з передвоєнним часом собівартість куб. сажені вища на 137%, головним чином коштом збільшення питомої ваги в будівництві зарплати, будівельних матеріялів та накладних витрат.

Що торкається житлового будівництва на Україні, то за відомостями Наркомвнусправ в минулому році було витрачено 60.300 тис. крб., або 85% всіх передбачених асигновань. За ці кошти збудовано було 8.056 будинків, з них кооперативними, промисловими і відомчими організаціями - 3.700 та індивідуальними застройщиками - 4.421 для загального числа 98 тис. чоловік. Але на жаль, приріст населення перевищує наше житлове будівництво, і не вистачає навіть для задоволення голодної житлової норми.

В цьому році на житлове будівництво по всій Україні буде витрачено 86 міл. крб. Однак ці асигнування недостатні. За підрахунками Наркомвнусправ для задоволення потреб лише населення окружних центрів потрібно було б витратити не менше 250 міл. крб.

В частині житлового будівництва держава в найближчому часі навряд чи зможе асигнувати достатні кошти. Потреба в житлах з кожним роком збільшується. Тому слід найширше притягти до нього індивідуальних застройщиків та приватний капітал.

В галузі сільського будівництва треба подбати про забезпечення селянства вогнетревалими матеріялами, про своєчасне роспланування селищ і виселків і постачання його лісоматеріялами по доступних цінах. В галузі промислового будівництва слід відмовитись від фундаментального будівництва, там особливо, де сировинна й енергетична база підприємств є зовсім забезпечена.

На протязі найближчого 5-річчя, як це зазначив у своєму докладі тов. Поморцев, передбачається розгорнути будівництво на загальну суму біля 1.800 міл. крб., зокрема на промислове будівництво біля 1 млр. крб.,  транспортне - 300 міл. крб., міське й комунальне - 225 міл. крб., електрифікацію - 100 міл. крб. та інше будівництво - 150 міл. крб.

Такі значні асигновання на капітальні роботи ставлять особливі завдання перед будівельними робітниками. Треба покінчити з тяганиною та бюрократизмом при затвердженні будівельних планів, зменшити число інстанцій, що затверджують проєкти і стати на шлях планового розгортання будівництва.

Разом з тим ми мусимо зміцнити фінансову базу будівельних організацій, внести більше чіткости до організаційних форм їхньої праці, надати більш прав та самостійности низовим керовникам будівельних робіт. Поліпшення якости нашого будівництва можливе лише при умові підвищення кваліфікації будівельних робітників і технічного персоналу, при поліпшенні якости будівельних матеріялів. Треба також зацікавити матеріяльно технічний персонал в раціоналізації та здешевленні вартости будівництва і найважливіше пристосувати до будівельних робіт механізацію та стандартизацію.