Архів старих газет
 ---------------------------------------------------
www.oldnewspapers.com.ua
Ціна 2гр.
 ---------------------------------------------------




Інтересні ревеляції

Як Поляки зріклися Сх. Галичини, Холмщини, Підляшя та Полісся!

Супроти божевільного крику Поляків за границею, немовби Польща не могла жити без загарбання вище названих українських земель, подаємо ревеляції одної високо поставленої особи про те, як самі Поляки зріклися були виразно тих земель. Річ ясна, що предложення, яке вони робили Росії, не могло бути ділом одиниць ні поодиноких партій, бо в додатку до того зречення предкладали вони ще і перехід своїх лєґіонів, орґанізованих Австрією, на бік Росії. Як відомо, таке діло не дастся робити без згоди публичної опінії і великої більшости дійсного представництва народу. На це звертаємо увагу наших дипльоматів за кордоном.

Ось ті ревеляції:

„Проти Горчинського, організатора польських лєґіонів, які виступали по стороні російській за царських часів, велися карновоєнні доходження по цій причині, що російське правительство та мілітарні круги впали на сліди змови його з Пілсудським, якої ціль був заговір проти російської держави. В тім слідстві продуковано документи з підписами ґр. Ґрохольського - ґр. Дзєдушицького, в яких ті панове як репрезентація польського народу і в його імени перекладали військову поміч з лєґіонерів Пілсудського, де умовлено навіть і місце переходу їх на сторону російську за офіціяльне визнання независимої Польщі з польських земель, а то з вилученням Східньої Галичини, Холмщини, Полісся та Підляшя.

З тих ориґінальних документів слідувало, що рішаючі російські круги відкинули те предложення, а давали тільки те, що було в маніфесті Миколи Миколаєвича (автономію Польщі). Звернути увагу треба на це, що то мало місце в часі, коли армія російська була приневолена подаватися взад з причини побіди Німців. В тих самих актах є докази, що за ту саму ціну офірували і Американські Поляки свою поміч в силі около 50.000 людей".

(На жадання можемо служити докладнішими даними в справі цих актів як також свідками).

Нові арештування в Галичині

18. вересня привезено до Львова 115 Українців з Гусятина, яких інтерновано в Бриґідках. В Бобреччині конфінувала ляцька жандармерія всіх інтеліґентів Українців (священників, учителів і навіть і жінок).

Проти польських звірств протестує що раз Львівська Укр. преса й Укр. орґанізація.

Так дальше бути не може!

Від особи, що двічі звиділа військові шпиталі в Жмеринці, одержали ми опис, що розкриває перед нами одно багно нужди, в якім мають «лічитися» ранені і хворі з фронту! Ось той опис: 1) шпиталі приміщені в крайно запущених бараках. Про якийсь зверхній військовий порядок і не питай: нігде орієнтаційної написі з виїмком декількох російських кімнатних табличок. 2) На вид гостя счудувалися пацієнти немало, бо українська суспільність, а передовсім та її частина, яка завдяки свойому полови не платить державі податку крови, не має ні звичаю ні охоти піклуватися немічниками. Вона по спартанськи орієнтується і тому волить водитися пізними ночами зі здоровими хлопцями по гулянках, як прислуховуватися до болісних стонів недужих. 3) Кімнати брудні і нехайні. Раненим докучають рої расово випасених мух. 4) Недостача лічничих середників. Бувають випадки, що через 4 дні ранених не перевязують. 5) Недужі не одержують буквально ні одної газети; про книжку тай про легенькі розривки в кімнаті шкода й згадувати. - Такі страшні відносини в однім бараку, в другім те саме з додатком того, що недужі мусять спати на долівках, бо нема ліжок. - На відділі епідемічних недуг, куди наш дописувач не міг зайти, мають бути такі самі „лади". - Тут насувається нам на гадку наша бездольна (але яка жертволюбива!) Галичина: там половина нашого населення закатожена, але друга половина тяжкою самаритянською працею піклується катованими жертвами. В Станіславові шість (бо Ляхи не дали більше лєґітимацій) пань обслугує щоденно кілька тисяч укр. полонених, інтернованих і вязнів, а тут і обовязкова шпитальна прислуга не пильнує своїх обовязків). На якусь приватну самаритянську ініціятиву, якою славилися за старого режіму аристократичні дами, у нас надії бути не може. (Від. Ред.: На нашу думку нпр. в справі ліжок нема чого жалуватися по газетах, тільки перший лучший відділ війська повинен для ранених зареквірувати ліжка, а при опорі - в тюрму без харчу тих, що опираються! В справі догляду ранених звернутися до єврейських жіночок і панночок, які певно не відмовлять і дадуть гарний приклад жіноцтву християнського народа).

Copyright 2010-2015 oldnewspapers.com.ua
pressaxix at gmail dot com
 designed in Happines.in.ua