Два фронти
(В. Ґ). На дві сторони веде визвольну борбу українське військо.
По одному боці давний запеклий ворог українського народу: лях, з своїми старими, завоювницькими намірами на укр. землю, по другому москаль, котрий то під кличем большевизму, хоче їсти білий хліб з української пшениці.
Ми, українське військо, мусимо бути свідомі того, що боремо ся не лиш за самостійність Укр. Нар. Республіки, але також за основну демократизацію нашого державного ладу.
Ми хочемо мати свій лад, який небудь він буде, але лад мусить бути український - мусить бути зроджений в душі нашого народу.
Нашого державного ладу не сьміє нам накинути ні польська демократія, ні польська державна ідея! Того ладу не сьміє нам накинути московський большевизм. Серед загальної демократизації державного устрою, здемократизує ся Україна, але самостійно!
Ми є здібні зрозуміти всі програми, чи праві, чи ліві, і найбільше ліві, але всі вони мусять опирати ся на основі української держави - як народньої Республіки.
Ми хочемо жити в згоді і з Польщею, і з московськими большевиками, але не підемо домів, як довго вони не скажуть: „Є Україна!". Ми небємось проти большевиків, а бємось проти москалів, які хотять під покришкою большевизма, на дальше покористувати ся плодними нивами України.
Против такого - московського большевизма, що хоче давної неволі України в обіймах Москви, боре ся український нарід і укр. республіканське військо.
Против того московського большевизма, що каже: нема України, а є одна „неділима Россія"!
Українське військо є свідоме того, що Українська Нар. Республіка мусить запровадити у себе щиро республіканський лад, і все буде стояти підпорою кождому правительству, без огляду на його партійний склад, наколи лиш се правительство буде боротись за безусловну самостійність України.
Українське військо що до тепер творило основну силу Укр. Нар. Республіки, буде до послідного вистрілу боронити наших земель. Для кождого мусить бути готовий кріс у груди, хто важивби ся сказати, що: „нема укр. народу - нема України!".
28. ІІІ. Прес. кват. НКГА.
