Лягли головами
Юрий Мандрик, четар, І. кур. корп. роз. ур. 1898 Лужани пов. Кіцмань, Буковина, помер 1. мая 1919 в І. укр. військ. шпитал. в Стрию, причина смерти пятнистий тиф.
Яцко Дубницький, стр. І. Львів. кур. ур. 1893 Лапшин пов. Бережани, помер 1. мая 1919 в ІІ. укр. військ. шпит. в Стрию, причина смерти ранений.
Йосиф Кожуховський, стр. 6 полк. 6 кур. 4 сотн. ур. 1899 Церепенці пов. Перемишляни, помер 1. мая 1919 в ІІ. укр. військ. шпит. в Стрию, причина смерти ранений.
Олекса Олійник, стр. 4 сотн. ґрупи Лютовиска, ур. 1899 в Полянках, пов. Ліско, помер 24. ІІ. 1919 в лічниці військ в Лютовисках, похований на військ. цвинтари в Лютовисках.
Андрій Гучко, стр. ІІ. сотн. ґрупи Лютовиска, ур. 1898 в Явірци пов. Ліско, помер в наслідок пострілу в голову 18. ІІ. в Завозі коло Балигороду і тамже похований.
Дмитро Мастило, стр. ІІ. сотн. ґрупи Лютовиска, ур. 1898 в Кривім пов. Ліско, помер 18. ІІ. в наслідок пострілу в груди в Завозі коло Балигорода і там похоронений.
Іван Везик, стр. ІІ. сотн. ґрупи Лютовиска, ур. 1899 в Мелешниці Ошваровій, пов. Ліско, помер з пострілу в груди в Завозі коло Балигорода і там похований.
Стефан Доманський, стр. ІІ. сотн. ґрупи Лютовиска, ур. 1891 в Видрині пов. Ліско, помер з пострілу в голову 18. ІІ. в Завозі пов. Ліско і там похований.
Людвік Больцман, віри мойсеєвої, вістун, упав в Завозі пов. Ліско 18. ІІ. і там похоронений.
Сотник ЙОСИП КІЖИК
Сотник Йосип Кіжик командант одного з курінів ІІ. корп. упав геройською смертю за волю Вітчини в боях під Винниками. Тлінні останки героя перевезено в Білий Камінь, його родиме місце, та похоронено з правдиво заслуженими почестями. Покійник-герой був окрасою золочівської молоді. Вже як молодий ґімназист рвався до народнього життя, та ходив по читальням цілого округа Золочів, несучи просвіту свойому темному братови. По укінчених університетських студіях, практикував в адвокатській канцелярії у Львові. І на цім становищи не змарнував ніколи вільної хвилини. Його імя було знане у всіх товариствах і читальнях львівського округа. Як булий поручник австрійської армії вступив перший в ряди українських військ та з крісом в руках, як командант сотні, опісля куріня, боров ся хоробро, не уступаючи ніколи крайчика землі даром нахабному ворогови. І ось 3. V. постигла його ворожа куля та положила кінець його молоденькому життю.
Хай буде тобі любий тов. Осипе рідна землиця, котру ти так щиро любив та життя за неї віддав, пером легкою. Твоє імя буде нам золочівцям, як і цілій Україні, завсіди дорогим.
Товариш.
