Лягли головами
Василь Яцина, стр. І. зап. сотні ґрупи Лютовиска, ур. 1895 в Нившим пов. Радехів, умер на тиф пятнистий. 3./4. в військовій лічниці в Лютовисках - похоронений на військов. цвинтари в Лютовисках.
Юрко Говілей, стр. телєфоніст, ур. 1886 в Дидьовій пов. Турка, умер з пострілу гранатом 5./4. в Рябім коло Устрик, похований на військ. цвинтари в Лютовисках.
Василь Дитинник, стр. 42 сотн. стрийського куріня ґрупи Лютовиска, ур. в Цвітовій пов. Калуш 1899 року, упав в бою в Завозі пов. Ліско.
Тимко Костик, стр. 42 сотн. стрийськ. куріня ґрупи Лютовиска, ур. 1895 в Березці пов. Ліско, упав 8./4. в бою в Завозі пов. Ліско.
Гриць Лабатий, стр. 42 сотн. стрийськ. куріня ґрупи Лютовиска, ур. 1898 в Томашівці пов. Калуш, упав 8./4. в бою в Завозі пов. Ліско.
Поручник-лікар др. Тимко Крохмальний
1888 - 1919
Поруч. др. Тимко Крохмальний упав жертвою свойого звання, бо був се один з тих лікарів-жовнірів, які поставлені на позиції держать її доти, доки у них бєть ся в грудях серце…
Як лікар VII. стрийської бриґади віддає їй всю силу свойого знання й енерґії. Не має у нього визначених годин праці, - не має у нього відпочинку. Все при ранених, недужих. З „нічого" творить шпиталь - але й його приватна квартира стає шпиталем. Оден з бесідників на його могилі міг з піднесенням підчеркнути, що дуже часто ранного клав у своє ліжко - а сам клався біля нього на землю, як вірна собака коло свойого пана… Так покійник розумів службу лікаря в укр. армії… Походив родом з перемишлянського повіту з села Полюхова великого. - Перед 18 роками починає свою ґімназійну науку у Львові, а при тім як син селянина попадає в бурсу укр. пед. тов. З кацапського тоді села - попадає в українську бурсу - і тут остає майже через весь час своєї ґімназійної науки. Як малий хлопчина бачить сецесію укр. молоді з львівського університету, - і в перший раз приходить ся нам брати участь в демонстрації - протесті за рідне слово. В бурсі - тоді дійснім осередку щиро-національного виховання за незабутнього вмілого проводу проф. Ярослава Витошинського починають у нього як і в нас усіх його товаришів кристалізуватися погляди будучого громадянина Українця.
По укінченню ґімназії записується покійник на медичний відділ львівського університету. Та недовелось йому довго на нім пробувати. Памятні події 1910 року; демонстрація укр. молоді, убійство Коцка. Його поліція „лапає" в перших рядах, а опісля процес 101 - і покійника прогнано з університету…
Докінчує студій у Відні. Вибухає війна, а з тим доля, яка всім відома. Дочекав щасливої хвилі воскресення української держави.
Прийшлось за неї підняти оборону перед ворогом і він спішить, щоби бути на місци, на визначенім постерунку…
Упав - але оставив по собі не одну цеголку вложену під будову рідної Країни - лишив свідків своєї тихої праці. Від рідного села зачинаючи, переходить у повіт, в край, несучи від ґімназійних часів почавши, освідомлення національне селянським масам…
Серед молоді теж працює як товариш чи у львівській „Акад. Громаді" чи у віденській „Січи"…
Кидаю грудку на Твою могилу дорогий Тимку від всіх тих Твоїх товаришів, що зійшлися перший раз у шкільній лавці перед 18 роками - пращаю Тебе з тим, що можеш спокійно спати, бо імя Твоє увійшло у золоту книгу українського народу.
Гр. Микетей.
