Наша свята Галицька Земля має знов вернути до нас, а ми до неї. Правда, над цим ще має відбутися голосування. Але хто не знає, що це голосування великою, величезною більшістю заявить, що Галичина це найсвятіша Земля України! За цим голосуватимуть і мужчини і жінки і старці і малі діти і навіть кости помордованих ляхами небіщиків голосувалиб так, якби мали голос. Бо це споконвічна земля українська, земля батьків і прадідів наших! Хочби ляцькі злодюги не знати як убивали там невинних братів наших, то таки не вимордують чотирьох міліонів українського народу в Галичині!
УПБ. Камінець, 20. Х. (Летунською почтою). З Закарпатської України одержуємо отсі вісти: В Празі основано комітет допомоги Українцям під польською окупацією. З дотеперішньої суми призначеної на ту ціль не остало нічого. Український табор в Дайчгабель і українська бриґада з Чехо-Словаччини відїзджають на Україну. Загранична преса переповнена українським питанням. Польська рада міністрів ухвалила оснувати український університет у Львові. (Від. Ред.: Це обчислене на замилення очей заграниці. Поляки добре знають, що по вимордуванню всіх свідоміших Українців укр. університет сам упаде).
Протокол списаний дня 9. вересня 1919 р. з пор. інж. М. справі участи кс. Ярека із Солотвини в убийстві галицького держ. Секретаря інж. Мартинця і в инших злочинах:
Про українські повстання.
Подаю коротеньку історію й картину життя групи Махна, яка ще від осени 1918 р. оперує на Правобережжі.
Недавно довелося мені перебути кілька днів серед Махнівців і пізнати їх блище. Зазначую, що перебував я між ними не як військова людина, а як письменник-літописець. Один з дуже близьких людей самого Махна росказує про початки „Махнівщини" таке:
Лист з Букарешту
Від нашого дописувача, який був в кількох державах, а тепер перебуває в Румунії, одержали ми слідуючий лист:
В Італії є 8 таборів українських полонених. Італійці йдуть на зустріч нам, хотіли узброїти і вислати полонених на Україну, але до них ніхто не зголошувався в цій справі. Італійці робили таке саме також для инших народів: Поляків, Чехів. Полякам дали навіть тяжку артилєрію, офіцерів і т. п.
Оден галицький старшина післав нам кілька чисел київської „Ради", доволі свіжих. „Рада" друкується на великім аркуші тонесенького паперу, на якім виходила давніще революційна література, призначена на „експорт". Папір в Київі дорогий, одно число газети коштує три карб. Вигляд українського орґану дуже приємний. Містить поважні, в опозиційнім дусі держані статті наших відомих публіцистів: ред. А. Ніковського, С. Єфремова, П. Смутка і ин. Місцями світить вона білими прогалинами - слідами цензорської дбайливости за цілість „нєдєлімой матушкі".
Відозву до Галичан видали кацапські добровольці Денікіна. В ній намовляють галицьких жовнірів до зради, обіцюючи за це всякі грушки на кацапській вербі. Ми певні того, що Галичане занадто свідомі, щоб той Юдиний папір Денікіна брати собі до голови…
Відповідь Редакції стрільцям. Присланого листа в справі детектива й місії містити в газеті не можна. Ми передали його, де треба.
Союз німців з більшовиками?
„Еклєр" пише: Більшовицький уряд дав Німцям концесію на будову залізниць і експльоатацію великих лісів та копалень. Цими днями виїхало з Німеччини в Росію 3.500 інжінірів. Таким чином Німці згодом матимуть получення Берлін Владівосток і впливи на Китай, Індію й Персію. Тоді легко заплатять свої великі довги. („Ґаз. Вєч." з 28. 9).
Бльокада совітської Росії